В житті у мене було не так богато кризових ситуацій – у мене на диво щасливе життя. Дякую батьки).

Я буду писати про досвід і висновки, зроблені мною у сьомому класі. Тоді я рік навчалася вдома – я тільки пішла із старої школи, а мама ще не встигла організувати Кітерру.

Коли я пішла із старої школи, першою думкою було: “нарешті відпочину”. Відпочивала довго, із смаком, десь пів-року. А потім настав дедлайн.

Слід пояснити, що у заочній школі, де я навчалася в той час, контрольні видавалися раз на місяць. Але їх можна було віддавати не одразу – було два рубежі: на Новий Рік та на кінець навчального року. Також контрольні треба було “захищати” перед вчителем.

Так ось, прийшов час першого дедлайну – Новий Рік. Оговталася і почала робити щось я рівно за тиждень до нього. Все робилося в темпі скаженого вальсу – на той момент в мене накопичилося близько 20 контрольних. Не те щоб я зовсім нічого не робила, але нормально написати контрольні ніяк руки не доходили. Мені тоді дуже сильно допомогли батьки: вони розповідали мені шкільний матеріал, давали рекомендації що до оформнення, організували мій час… Я дуже їм вдячна. Без них я б, певно, не впоралась.

Загалом це був найпродуктивніший тиждень у моєму житті, я гадаю.

Наступні пів-року я, вже навчена, вирішила не залишати усе на останній тиждень. Я спробувала розподілити роботу упродовж весни. І тут я зтикнулася з проблемою.

Вдкривши підручника, я почала його читати. Прочитала сторінку-другу, і зрозуміла що я нічого не зрозуміла. Перечитала – тей самий результат. Вдуруге – пішла справа, але все одно залишилися питання. І тут я зрозуміла цінність людини яка може тобі пояснити оту маячню з підручника.

Пройшов час, мама організувала свою власну школу (Кітерру), я зараз вже три роки навчаюся тут. І я все ще дуже рада що в мене є вчителі які класно пояснюють матеріал, що в мене є розклад, що допомагає організуватись).