Що ж, прийшов час розповісти вам про Степана.
Степан – це білий робот пилосос. З ним у мене є багато історій, але я розповім тільки одну.
Одного разу, коли ми пустили Степана прибирати дім, мама віддала мені пульт управління й пішла в магазин. Трохи поклацавши, я знайшла функцію самостійного управління пилососом.
Тоді в мою голову прийшла геніальна ідея – зробити офіціанта з пилососа.
Ця ідея була шалена і водночас геніальна.
Треба було діяти швидко. Якщо мама повернеться в той, час коли експеримент у самому розпалі, то я так і не зможу перевірити теорію робота-офіціанта.
Я швидко побігла на кухню. Треба було знайти якусь їжу. Я зупинилася на чіпсах.
Взявши миску і висипавши туди все що було в пачці, я побігла до Степана. Трохи скотча і миска вже надійно була прикріплена до пилососа.
Я взяла в руки пульт і почала практикуватися в управлінні. Після приблизно десяти хвилин я змогла проїхати в іншу кімнату. Це був прогрес! Мама скоро повинна була повернутися, а я тільки заїхала до кімнати.Треба було вже закінчувати, але я вирішила, що без перемоги я не піду.
Я пройшла в іншу кімнату і звідти керувала Степаном. Спочатку все було добре, але потім я почула звук удару. Я вийшла і побачила, що Степан врізався в стіну. З пилососом нічого не сталося, але всі чіпси були на підлозі.
Експеримент провалився. Я почала прибирати мусор вже неспішно, бо розуміла що не встигну.
Клацання ручки і в дім входить мама. Вона стала посередині коридора і схоже була в ступорі.
Моя паніка потроху почала змінюватися на сміх. Мама теж почала спочатку посміхатися, а потім вже сміятися разом зі мною. Ми почали прибирати чіпси під мій епічний розказ про робота-офіціанта.
В цей раз в мене не вийшло підкорити собі Степана, але в наступний раз я впевнена, що в мене вийде.