Із 2016-го до 2019-го я проживала в Бельгії. 6-й клас – мій останній рік, прожитий в ЄС. Коли я жила в Бельгії, я ходила в 2 школи – бельгійську й українську. Ви, напевно, не розумієте, навіщо мені треба було ходити в 2 школи. Справа в тому, що коли я переїхала закордон, знала, що, швидше за все, це не на все життя.

У бельгійську школу мене взяли без контрольних і тестів, але в Україні, коли дитина подає документи в школу, обов’язково має показати табель. Тобто в українську школу я ходила по суботах, щоб мати табель. Неділя була для мене святим днем, бо це був єдиний вільний день на тижні.

Крім 2 шкіл, у моєму житті було багато конфліктів та екзаменів. Не пам’ятаю, щоб хоча б один раз мені було нудно того року. Після школи гуртки, уроки… Пам’ятаю, як тиждень канікули провела за підручниками та зошитами.

На додачу в мене почались проблеми зі спиною, а тобто сколіоз. Я категорично відмовлялась взувати взуття, яке мене підвищувало. Почалися комплекси, від яких не так легко позбутись.

Десь навесні мені спало на думку самогубство. Я вже не думала про життя позитивно. Мені хотілось просто зникнути. На щастя, мені допомогли мама та найліпша подруга.

Коли я повернулась в Україну, почалась одна невелика “проблема”. Мені здавалось, що люди не дуже ввічливі й трохи агресивні. Мене дивувало, що люди можуть просто на рівному місці тебе звинуватити. Не хочу нікого засуджувати, бо я сама не ангел, але це було не один раз і не від однієї людини.

Тоді я вирішила звернутись до психолога. Мені це допомогло, я змогла краще розібратись у собі та зрозуміти, що життя нам посилає проблеми, тому що ми достатньо сильні, щоб їх подолати.

Цим текстом я хочу Вам пояснити, що можливо вирішити проблеми та це нормально, що вони у Вас є. Не бійтесь комусь про це говорити, Ви обов’язково знайдете однодумців.