Моє хоббі
Чесно кажучи, я не знаю про що написати цю сторінку, тому напишу про сігвей і їзду на ньому.
Перший раз я поїздив на прокатному сігвеї на Хрещатику. Було страшно, незвично і т.д., але мені сподобалось. Потім ще, і ще, і ще.
Але я хотів свій сігвей, на якому я міг би їздити де завгодно і як завгодно. Пів літа 2017 року я їздив до бабусі й ходив до магазину електротранспорту (і збирав гроші). І от, ми з батьками приїхали туди. Купляв я його майже повністю за свої гроші, і ця купівля досі залишається найдорожчою в моєму житті.
Тоді я вже міг добре їздити на сігвеях, тому батьки дозволили мені поїхати на ньому.
Пройшло вже більш ніж 3 роки, і за цей час, як я казав на головній, він пройшов 11 кіл пекла (сніг, дощ, дріфт і т.п.). І він досі нормально їздить.
Коли я купляв сігвей, у мене був вибір: сігвей чи гіроскутер. Можливо, якби я не пробував їздити на кожному з них, я б купив гіроскутер, тому що він дешевше. Але я знав, що мені не так зручно на ньому їздити, тому я думаю що зробив правильний вибір, купивши сігвей.
Тепер розкажу, що з ним сталося за ці 3 роки, що ламалося і так далі. По-перше, максимальний заряд акумулятора впав, причому сильно (спочатку на одному заряді можна було спокійно їздити годину-півтори, а зараз і півгодини не тримає). По-друге, кермовий вал, завдяки якому можна повертати. Я вирішив трохи поїздити по льоду, але не зміг втриматись, а сігвей полетів в бордюр. І останнє — зарядки. Я просто їх десь губив і доводилось купляти нові.
Це мабуть що все, що я можу написати про це хоббі, тому я піду писати наступну сторінку.