Кейс, або історія про те, як ми з подругою вдерлися до школи.

До Кітерри я вчилася в державній школі. Коли проходить час ЗНО, пишучих розподіляють по різних школах. Це роблять для того, щоб учні не могли підготувати середовище для списування.

Моя історія починається з дня, коли в моїй школі писали ЗНО.

У нас були уроки в той день, але ніхто нікого не попередив, що вони почнуться на чотири години пізніше.

Ну й вийшла така картина: стоїть вся старша школа під дверима, а зверху йде сильна злива

Після того як всі вже встигли прийти та промокнути, ми з подругою почали помічати, що кількість людей потроху зменшується. Ми вирішили прослідкувати куди зникають люди. Серед тих хто пішов додому знайшлися ті, хто через другий вхід заходили до школу. Не довго думаючи, ми вирішили піти за ними.

Коли ми зайшли, то побачили довгий, темний коридор. Це була молодша школа. Із-за того, що вона на період ЗНО була закрита, там не було світла. Фонарі в руки і вперед! Пройшовши далі, ми знайшли зникших людей. Вони не ризикнули піднятися на другий поверх. Ми, в свою чергу, вирішили подивитися чи відкритий наш класс.

Піднявшись, ми були у великому коридорі, в якому знаходилися двері в наш кабінет. Все було б шикарно, якщо б не охоронець. Ми вкрилися холодним потом… Ми вже думали, що нас піймали! Я висунулася подивитися, що відбувається, і схоже він нас не помітив. Як гора з пліч! Ми видохнули і максимально близько до землі повернулися на перший поверх.

Ми висохли та пограли в карти з десятим класом.

Ця пригода була водночас веселою та трохи напряжною.